Побачило світ друге (перероблене і доповнене) видання книги Ірини Петренко про незаслужено забуту українську дослідниці Наталію Мірзу-Авакянц

Ірина Петренко. Історик Наталія Мірза-Авакянц (1988-1940?): життя і наукова спадщина: монографія. – Полтава: ПУЕТ, 2021. – 235 с.

  Petrenko I book cover 2nd edУ монографії на основі епістолярної спадщини й наукових працьнововиявлених архівних документів, зокрема приватного архіву родинипредставлено життєвий шлях і наукову діяльність Наталії Юстівни Мірза-Авакянц – українського історика, педагога, методиста, професора Полтавського, Харківського й Донецького (м. Луганськ) інститутів народної освіти, завідувача кафедри історії України Київського університету, однієї із засновників Полтавського товариства дослідження та охорони пам’яток старовини й мистецтва, дійсного члена Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури академіка Д. І. Багалія.

У дослідженні акцентовано увагу на історико-фемінологічних студіях ученої. Міститься основна бібліографія парць Р.Мірза-Авакянц. Дослідження розраховане на істориків, краєзнавців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться історією України.

Наприкінці травня 2020 року виходить друком друге - перероблене і доповнене видання монографії Оксани Кісь "Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти" (Дрогобич: Коло, 2020. 300 с., іл.) ISBN 978-617-642-486-4

OksanaKis cover small

Книга є першим історико-антропологічним дослідженням повсякденного життя українок-політв’язнів ГУЛАГу. Авторка застосовує феміністський підхід до вивчення жіночого минулого, аналізує півтори сотні особистих спогадів колишніх невільниць та офіційні документи, докладно висвітлюючи різні сторони табірного повсякдення українських жінок. У книзі приділено увагу таким питанням: національне питання (національна солідарність, міжетнічні стосунки, підтримання зв’язків з батьківщиною); релігійні практики (молитви, , відзначення християнських свят), традиційна жіноча творчість (поезія, спів, театралізовані постановки, вишивання, малювання тощо); прояви людяності і жіночності (дегуманізація і гуманність, стосунки з кримінальними злочинницями, жіноча взаємодопомога, турбота про зовнішній вигляд, упорядкування житла); жіноче тіло і сексуальність (вплив неволі на жіноче тіло, сексуальне насильство, особисті стосунки); проблематичне материнство за ґратами. Книга розкриває малопомітні, проте ефективні жіночі способи пристосування, виживання та протидії руйнівному впливові режиму на тіло і психіку в’язнів, що допомагали невільницям зберігати основні соціальні ідентичності, залишаючись людьми, жінками, українками.

Stiazhkina book coverОлена Стяжкіна. Стигма окупації: радянські жінки у самобаченні 1940-х років. Київ: Дух і літера, 2019. 384 с.

«Стигма окупації: радянські жінки у самобаченні 1940-х років» - це книжка про війну та неспроможність людей осягнути окупаційний досвід як у момент його проживання, так й у перші роки після вигнання нацистів. Дослідження побудовано навколо історії трьох жінок та двох режимів, один з яких змушував своїх громадянок бути радянськими й героїчно загинути, а інший – нацистський – зректися й радянського, й людського. У книжці йдеться про розпач й виживання, про відмінності у розумінні та сприйнятті добра й зла, про пошуки й обрання стратегій життя та смерті, про тонкі й непевні грані між колаборацією та праведністю, спротивом та відстороненням, мародерством та підтримкою інших. Це також аналіз жіночого досвіду й травматичного й нестабільного процесу пошуку слів та механізмів самоописання у контекстах «подвигу», «зради», «ворогів», «героїв», що змінювались впродовж 1940-х років як внаслідок внутрішніх інтенцій дієвиць, так й під тиском усталених державних пропагандистських настанов щодо «правильної поведінки» радянських громадян під окупацією. Це історія формування державної політики стигматизації окупованих й самостигматизації людей, що вважали себе радянськими. Це історія нелінійності досвіду війни, викладена некодифікованою мовою самих жінок, одна з яких шукала для себе канонічної героїчної біографії, друга сміливо й відчайдушно боролася за виживання, а третя – рятувала інших без огляду на ризик покарання нацистською або радянською владою.

Levchuk Iryna book coverІрина Левчук. Промоутерки змін: діяльність жіночих організацій у Польщі міжвоєнного періоду / за ред. М. М. Гона. – Рівне: Волинcські обереги, 2018. – 248 с.

Книга присвячена проблемі емансипації жінок. Авторка досліджує цю тему на сюжетах, почерпнутих з історії Польщі міжвоєнного періоду. Героїні її оповіді – ті, хто своїми ідеями та справами сприяли формуванню нового образу жінки, подоланню усталених ґендерних стереотипів.

Враховуючи особливості тодішнього соціуму – передусім роль, яку в самоідентифікації індивіда відігравала церква, – авторка монографії розкрила жіночу історію в її національних шатах. Вона дослідила процес становлення й діяльності польських, українських та єврейських жіночих організацій.

Зосередження уваги саме на них зумовлене тим, що саме ці нації були найчисельнішими у Другій Речі Посполитій. Діяльність жіночих організацій трьох націй висвітлена не паралельними векторами, а навпаки – такими, що повсякчас перетинаються. Адже в основі авторської ідеї – порівняти їхні пріоритети, з’ясувати спільне та особливе в роботі жіночих організацій українок, польок та єврейок.

Додаткова інформація