Марта Гавришко. Долаючи тишу: жіночі історії війни. ‒ Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2018. ‒ 240 с.
У період Другої світової чимало жінок приєдналися до лав націоналістичного підпілля та Української повстанської армії як зв'язкові, розвідниці, санітарки, воячки... Пліч-о-пліч з чоловіками вони пройшли горнило кривавих подій, спростувавши всі стереотипи про "слабку стать", їхні голоси тривалий час не було чутно, їхній досвід залишався невидимим.
Ця книжка — збірка історій-сповідей жінок, які не просто бачили війну та брали активну участь у тогочасних подіях, а прожили її. Вони були не лише очевидицями, жертвами, але й виконавицями насильства. Вся правда про жахи війни, без прикрас та міфологізації. Відверті розповіді про те, що означало бути жінкою під час війни. Унікальні спогади селянок і міщанок, жінок з різною освітою та соціальним становищем, жінок, які обіймали керівні посади в ОУН і були рядовими підпільницями. Живі емоції в історіях, які роками залишалися непочутими. Справжні долі дівчат, яких колись змінила війна...
Зміст
Марта Гавришко. Жінки й чоловіки націоналістичного підпілля: гендер, війна, пам’ять
Ганна Бігун (дівоче прізвище — Духович): "Вибрала криївку, бо залюбилася у Василя. А він мав жінку і двох дітей. Був нещасливий. Повісився"
Соломія Венгер (дівоче прізвище — Пасічник): "Вивели мене на подвір’я і почали бити прикладами. Коли впала на сніг — копали, де попало"
Марія Віслапуу (дівоче прізвище — Гриб): "Уночі прийшов і ліг біля монахині. Горіло світло, він її ґвалтував у всіх на очах"
Стефанія Вуйцик (дівоче прізвище — Сусол): "Виміняла плащ на пару картоплин. Зварила мамі. А вона доторкнулася, понюхала і вмерла"
Катерина Гаврилів (дівоче прізвище — Данилів): "Почала критися і від більшовиків, і від наших. З обласної Служби безпеки був наказ мене вбити"
Євгенія Гимон (дівоче прізвище — Хом’як): "12-річну Марійку Павлюк знищили за те, що видала криівку, де ховалися хлопці … Казала, що помстилася за тата, якого вбили партизани"
Стефанія Голинська (дівоче прізвище — Олещук): "Найстрашнішим у таборах був голод. Дуже хотілося їсти"
Ванда Демчук (дівоче прізвище — Горчинська): "Дали мені пістолет, і пішли ми з хлопцями вбивати одного більшовика"
Йосифа Жолдак: "Міля повісилася. Ганну витягнули з петлі в туалеті. Одна кинулася в чан з водою. Сама я двічі хотіла загинути"
Ганна Загалюк (дівоче прізвище — Завадинська): "Зрадницею виявилася сусідка. Її повісили в центрі села"
Стефанія Задорожна (дівоче прізвище — Лоєвич): "Куля навиліт прошила мою ногу. Встала і кричу: "Йезус, Мар’я! Цо робіцє? Не стшеляйцє!"
Ганна Зелена (дівоче прізвище — Абрамчук): "Були в селі дівчата й молодиці, які гуляли з москалями. То хлопці першу попереджали їх. Тоді почали стригти"
Ганна Іваницька (дівоче прізвище — Бардин): "До скронь прикладали пластинки і подавали струм. Я непритомніла, сорочка мокріла"
Олександра Ковалюк (дівоче прізвище — Слободян): "Усю дорогу думала, як звести рахунки із життям, щоб виконати наказ не здаватися живою"
Стефанія Костюк (дівоче прізвище — Процак): "Прокидаюся: один біля мене — мертвий, другий — поранений. У дверях стогне дівчина, бо ноги відірвало"
Тамара Криштальська (дівоче прізвище — Ємчик): "Удень зі мною говорив добрий слідчий, а після півночі — садисти. По кілька годин били кулаками по голові, катували струмом"
Ганна Лінько (дівоче прізвище — Ковальчук): "Прийшов до мене на квартиру. Приставив пістолет і закричав: "Не будеш моєю — не будеш нічиєю!"
Анастасія-Надія Ліскевич (дівоче прізвище — Грищак): "Мене кинули назад у землянку. Кажу дівчатам: "Будемо тікати""
Катерина Максимович: "Цинга була така, що зуби руками діставали, аби поїсти, а потім ставили на місце"
Катерина Меліш (дівоче прізвище — Мельник): "На базарі жінка продала єврею масло. Ним німці намастили його бороду і примусили продавчиню злизувати"
Марія Пастух (дівоче прізвище — Рій): "Ганні відрізали груди, язик і викололи очі — за те, що до неї заходив гарнізонівець"
